Жовтанецький ЗДО "Вишенька"
 
.

Про превентивні заходи щодо припинення та запобігання грубим порушенням прав дітей

 

УКРАЇНА

ЖОВТАНЕЦЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ«ВИШЕНЬКА»

(КОМБІНОВАНОГО ТИПУ)

ЖОВТАНЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

ЛЬВІВСЬКОГО РАЙОНУ

ЛЬВІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

вул. Незалежності, 3 с.Жовтанці Львівський район Львівська область, 80431

[email protected]

Код ЄДРПОУ 40768774

 

22.04.2024                            с. Жовтанці                      №45-24/2

 

Про превентивні заходи

щодо припинення та запобігання

грубим порушенням прав дітей в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України

 

   Відповідно до листа Департаменту освіти і науки №02-01/08/848 від 17.04.2024 та листа Міністерства соціальної політики України №7698/0/2-24 від 04.04. 2024, на виконання пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 № 256-р ,,Про затвердження національного плану превентивних заходів щодо припинення та запобігання грубим порушенням прав дітей в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України” та з метою забезпечення ефективного та своєчасного інформування Офісу Президента України та Кабінету Міністрів України про виконання Плану заходів, листа відділу освіти Жовтанецької сільської ради від 22.04.2024 №277/03/01-29 «Про національний план превентивних заходів»

 

НАКАЗУЮ:

 

1.Вихователю-методисту Ширій М.Р. :

 

1.1.Зміст Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 № 256-р ,,Про затвердження національного плану превентивних заходів щодо припинення та запобігання грубим порушенням прав дітей в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України” довести до відома

педагогічних працівників закладу освіти з метою організації діяльності щодо захисту прав та інтересів дітей та всіх учасників освітнього процесу.

 

1.2.Розмістити на офіційному веб-сайті закладу та групах у соцмережах інформаційні матеріали щодо припинення та запобігання грубим порушенням прав дітей в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.

 

2.      Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою. 

 

Директор Жовтанецького ЗДО «Вишенька»             Олександра МАКАРЧУК

 

З наказом ознайомлена:

 

                                Мар’яна ШИРА

 

Сьогодні стрічки новин вражають кількістю негативних повідомлень, зокрема, що стосуються насилля над дітьми, – викрадення, зґвалтування, торгівля дітьми тощо. Це жахливо. Особливу тривогу такі новини наводять на батьків малолітніх дітей. Радимо вам дослухатися до  рекомендацій, наведених нижче, аби попередити виникнення будь-яких неприємностей, що можуть статися з неповнолітньою дитиною, котру може спіткати небезпека.

Будьте уважні: викрадачі, щоб заманити дитину, використовують різні способи та методи. Серед найпоширеніших – представитися знайомими батьків і запропонувати дитині відвезти її до мами чи тата на роботу. В інших випадках дитину просять показати кудись дорогу, за допомогу пропонують подарунок або солодощі.

 Як попередити, захистити дитину?

–  Насамперед не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.

– Поясніть дитині, що вона не повинна розмовляти з незнайомими людьми і брати від них що-небудь. Тим більше, не зобов’язана нікого проводжати! У разі, якщо незнайомі кудись ведуть дитину, вона має голосно кричати: «Поліція!», «Швидка!», «Пожежа!», «Я вас не знаю!» тощо, щоб привабити людей на допомогу.

– Встановіть маячок на мобільний телефон дитини, і Ви постійно знатимете, де вона знаходиться у будь-який момент.

– Ваша дитина повинна пам’ятати прізвище/ім’я та адресу проживання, щоб поліція швидше знайшла батьків.

– Придумайте з дитиною кодове слово. Наприклад, «носоріг». Якщо на вулиці навіть хтось із знайомих пропонує відвести додому, він обов’язково повинен знати це кодове слово, інакше потрібно триматися подалі. Кодове слово варто використовувати і тоді, коли є будь-яка інша небезпека. Повідомити телефоном, смс вихователя чи вчителя в школі.

– За можливості не дозволяйте дитині навіть у середній школі самостійно пересуватись вулицею. 

–  Часто викрадачі є прекрасними психологами, тонко розбираються в дитячій психіці і поведінці. Поясніть дитині, що викрадачі не виглядають як страшні монстри, це звичайнісінькі люди, не чим не відрізняються від інших. При будь-якій спробі незнайомих людей заговорити про щось з дитиною, необхідно розвернутися і бігти туди, де є люди, при цьому кличучи на допомогу. Дитина сама може звертатися до дорослих, якщо  загубилася або їй терміново потрібна їхня допомога. Звертатися потрібно до жінок з дітьми, касирам в магазинах, людям у формі.

– Якщо хтось намагається схопити дитину, – потрібно кричати і вириватися. Викрадачі не люблять шум і, скоріше за все, залишать дитину в спокої. Ваш син/дочка повинні розповісти вам про те, що трапилося. Для цього будуйте в родині довірливі стосунки!

– Не пишіть на рюкзаках, речах ім’я дитини, цим можуть скористатися викрадачі: діти схильні довіряти тому, хто назве їх по імені.

– Ваші діти повинні засвоїти: не можна грати в незнайомих місцях, будмайданчиках, пустирях, краще завжди бути в компанії друзів.

– Якщо ваша дитина – учень молодшої школи  і має самостійно відвідувати школу, гуртки, нехай гуртується зі своїми однокласниками/однолітками/друзями і йдуть разом, або домовляйтесь з чиєюсь бабусею, нянею, хто кожен день супроводжує свою дитину, і міг би приглянути за вашою.

– Потрібно навчити дитину приховувати той факт, що вона перебуває вдома сам/сама, як в розмові з незнайомими по телефону, так і через двері.

– У великих магазинах домовляйтеся про місця зустрічей, якщо дитина раптом загубиться. Пам’ятайте: при втраті, викраденні дитини важлива кожна хвилина: чим швидше почнуться пошуки, тим вище ймовірність позитивного результату.

Що робити, якщо дитина вже зникла?

  • Зверніться по допомогу до відділення поліції і залиште заяву про зникнення дитини – пошук починається протягом доби. Звертатися можете вже через 5 хвилин після зникнення дитини. Найефективніше йти до відділення за місцем зникнення або ж викликати патруль (102) просто на місце події. Протягом цього часу залучіть до пошуків дитини якомога більше людей: сусідів, знайомих, співробітників навчального закладу, де вчиться дитина (дитячий садок, школа, вуз), добровольців. Не припиняйте пошуки навіть уночі.
  • Окрім поліції, надайте максимальний розголос події – всі можливі варіанти соціального зв’язку. Якщо дитина неповнолітня, щодня слідкуйте, щоб геолокація на телефоні дитини була ввімкнена та телефон постійно був заряджений.
  • Якщо йдете до відділення поліції, відразу візьміть із собою «свіжу» фотокартку, річ, на якій є відбитки дитини, запах. Дайте максимум інформації, а саме – про захворювання дитини, особливі прикмети в зовнішності, особливості ходи, вимови, дані про коло спілкування, розкажіть про підозрілих друзів, знайомих, погані звички дитини і т. д.
  • Якщо дитина зникла в громадському місці, відразу повідомте про це охорону, адміністрацію організації. Необхідно негайно почати контролювати входи-виходи, перевірити туалети, автостоянки, склади, оголосити по гучному зв’язку про зникнення дитини, розповісти її прикмети. Не можна випускати нікого з дітьми з приміщення – у разі викрадення зовнішність дитини можуть змінити. У транспорті не соромтеся голосно кричати про зникнення дитини.
  • Коли дитину знайдено, не накидайтеся на неї з докорами, адже вона сама дуже налякана і перебуває в стані великого емоційного стресу. Найголовніше – застерігайте дитину, а не залякуйте її, інакше вона боятиметься всіх людей.

 

Ознаки виявлення випадків домашнього насильства

  1. У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.
  2. Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:
    1. Ознаками психологічного насильства є:
      • замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
      • неврівноважена поведінка;
      • агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
      • різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;
      • уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
      • синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
      • уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
      • занижене самооцінювання, наявність почуття провини;
      • швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
      • схильність до «мандрів», бродяжництва;
      • депресивні розлади;
      • спроби самогубства;
      • вживання алкоголю, наркотичних речовин;
      • наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
      • прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;
      • приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;
      • інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.
    2. Ознаками фізичного насильства можуть бути:
      • розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
      • намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей;
      • носити одяг, що не відповідає сезону);
      • зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
      • синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;
      • рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
      • травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
      • забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
      • скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;
      • рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
      • сліди від укусів;
      • опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.
    3. Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:
      • постійне голодування через нестачу їжі;
      • вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
      • часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
      • пропуски занять у школі;
      • втомлений і хворобливий вигляд;
      • загальна занедбаність;
      • нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;
      • залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
      • залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;
      • відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
      • антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
      • нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;
      • у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
      • залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
      • дитина жебракує, втікає з дому;
      • відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.
    4. Ознаками сексуального насильства можуть бути:
      • знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
      • захворювання, що передаються статевим шляхом;
      • синдром «брудного тіла»;
      • уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;
      • дитяча або підліткова проституція;
      • рання вагітність;
      • вчинення сексуальних злочинів;
      • сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
      • нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;
      • створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
      • відмова від гігієнічного догляду за собою;
      • нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;
      • страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
      • синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

  • не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);
  • під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин;
  • наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
  • систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
  • ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;
  • не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
  • мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;
  • не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;
  • жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
  • допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • не забезпечують дитину кишеньковими коштами;
  • перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

Діти мають:

  • знижену здатність контролювати свою поведінку;
  • демонстративну хоробрість;
  • агресію стосовно інших дітей або дорослих;
  • ознаки бродяжницва;
  • бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.

 

 

Примірний перелік

організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких

слід звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.
  • До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
  • До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
  • До близької людини.
  • На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «На Страда-Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів), 0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • зв ’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби з в ‘язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

  1. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  2. притулки для дітей;
  3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
  4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  5. центри соціально-психологічної допомоги;
  6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.